Водяна тепла підлога своїми руками: повний посібник з монтажу труб та стяжки

Будівельний портал » Водяна тепла підлога своїми руками: повний посібник з монтажу труб та стяжки

 

Водяна тепла підлога своїми руками: повний посібник з монтажу труб та стяжки

Зараз багато мешканців приватних будинків встановлюють для основного або додаткового опалення водяну теплу підлогу. Він має масу переваг: збільшує комфортність, рівномірно прогріває кімнату, не вимагає додаткових витрат енергії (оскільки працює від одного котла з радіаторами). Інструкція в нашій статті дозволить зробити монтаж водяної теплої підлоги, навіть не маючи досвіду. Проте перед цим варто вивчити усі нюанси.

Тепла підлога та фінішне покриття

Найкраще система теплої водяної підлоги поєднується з укладанням під керамограніт та плитку.

  • По-перше, обидва матеріали міцні та довговічні.
  • По-друге, вони не виділяють шкідливі речовини при нагріванні.
  • І по-третє, підігрів відмінно доповнює плитку (матеріал сам по собі холодний), і по ній можна ходити навіть босоніж завдяки високій теплоємності.

Звичайно ж, теплу підлогу можна робити і під ламінат , під лінолеум, ПВХ-плитку і навіть ковролін, за наявності спеціальної позначки.

Але, наприклад, ковролін нагрівати немає сенсу, і не можна перевищувати температуру поверхні вище 31°С, згідно зі СНиП 41-01-2003. Інакше це спровокує виділення шкідливих речовин.

Зони Температура статі, °С
Жилі приміщення 26°С (середня)
Приміщення із підвищеною вологістю 31°С (середня)
Нежилі приміщення 31°С (середня)
Над трубою 35°С (максимальна)
Паркетні та ламіновані підлоги 27°С (максимальна)
Постійне перебування дітей (згідно з санітарними нормами ВСН-49-86) 24°С (максимальна)

Встановлення у квартирі

Напевно, у багатьох мешканців виникала думка самостійно підключити на халяву водяні теплі підлоги до системи центрального опалення або ГВП. І деякі навіть так роблять, але здебільшого це заборонено місцевим законодавством.

Наприклад, у Москві діє постанова уряду № 73-ПП від 8 лютого 2005 року, у додатку №2 чітко написано про заборону переобладнання громадських систем водопостачання для влаштування підігріву підлоги.

Порушивши правила, у кращому разі, можна отримати штраф при першому ж відвідуванні сантехніків. А в найгіршому – ризик залишити сусідів без опалення.

У деяких регіонах заборона не діє, але для підключення потрібне проведення експертизи, щоб не порушити роботу системи.

В цілому ж, з технічної точки зору, подібні варіанти можливі, але лише при підключенні окремого насосно-змішувального вузла та збереженні тиску в системі на виході.

Зверніть увагу! Якщо в багатоквартирному будинку стоїть струменевий насос (елеватор), то не можна використовувати металопластикові та поліпропіленові труби.

Способи встановлення на підлогу

Є кілька способів влаштувати теплу водяну підлогу.

  • Найпопулярніший і найнадійніший з них – бетонна стяжка. На відміну від електричних видів, труби 16 мм у плитковий клей ховати не можна, та й не вдасться. Тому заливається стяжка щонайменше 3 див над трубами.
  • Другий спосіб – укладання труб у вирізані пази пінополістиролу. Пази роблять вручну, всередину укладають труби, потім заливають стяжку.
  • Наступний варіант часто використовують у будинках з дерев’яною підлогою, хоч і вимагає великих трудовитрат – це укладання в дерев’яні пази. Для цього на підлогу набивають дошки, які утворюють жолоб потрібної форми для укладання.

Використовувані види труб


Для теплої водяної підлоги підійдуть три види труб.

  • Труби зі зшитого поліетилену (PEX-EVOH-PEX) – незручні в роботі, тому що важко надати їм потрібної форми (при нагріванні вони випрямляються). Зате не бояться замерзання рідини та ремонтопридатні.
  • Металопластикові труби – оптимальний варіант: низька ціна, легкість у монтажі, стабільно тримають форму.
  • Мідні труби – дорогі, при використанні у стяжці їх потрібно закривати захисним шаром, щоб не допустити лужного впливу.

Розрахунок теплої водяної підлоги

До монтажу та закупівлі матеріалів обов’язково зробити розрахунок теплої підлоги. Для цього малюють схему з контурами, яка потім стане в нагоді при проведенні ремонтних робіт, щоб знати положення труб.

  • Якщо впевнені, що в певному місці завжди будуть стояти меблі або сантехніка, тут труби не укладають.
  • Довжина контуру діаметром 16 мм не повинна перевищувати 100 м (максимум для 20 мм становитиме 120 м), інакше тиск у системі буде поганим. Таким чином, кожен контур приблизно займає трохи більше 15 кв. м.
  • Різниця між довжиною кількох контурів має бути невеликою (менше 15 м), тобто всі вони мають бути рівномірною довжиною. Великі кімнати відповідно ділять на кілька контурів.
  • Оптимальний крок укладання труб складає 15 см при використанні гарної теплоізоляції. Якщо ж узимку часто бувають морози нижче -20, то крок зменшують до 10 див (можна лише в зовнішніх стін). А на півночі не обійтись без додаткових радіаторів.
  • При кроці укладання 15 см витрата труб становить приблизно 6,7 м на кожен квадрат приміщення, при укладанні через кожні 10 см – 10 м.

Взагалі питання, як розрахувати теплу водяну підлогу, потребує окремого розгляду, тому що при проектуванні враховують безліч нюансів: тепловтрати, потужність і т.д.

На графіку показано залежність щільності потоку від середньої температури теплоносія. Пунктиром вказані труби діаметром 20 мм, суцільними лініями – 16 мм.

У графіці показані дані, справедливі лише за використання цементно-піщаної стяжки товщиною 7 див, з покриттям плиткою. Якщо товщину стяжки підвищувати, наприклад, на 1 см, то щільність теплопотоку знижується на 5-8%.

  • Щоб знайти щільність потоку, суму тепловтрат приміщення у Ваттах ділять на площу укладання труб (віднімають відступи від стін).
  • Середня температура вираховується як середнє значення на вході в контур та виході з обратки.

Оптимальна температура на вході та виході не повинна відрізнятися більш ніж на 5-10 градусів. Максимальна температура теплоносія має перевищувати 55°С.

Щоб розрахувати довжину контуру, активну площу обігріву в квадратних метрах поділяють на крок укладання в метрах. До цього значення додають розмір загинів і відстань до колектора.

За наведеною схемою можна виконати лише грубий розрахунок та зробити остаточне регулювання за рахунок змішувального вузла та термостатів. Для точного проектування обов’язково звертатись до професійних теплотехнік.

Пиріг теплої підлоги

Технологія укладання теплої водяної підлоги складається з декількох шарів, які укладають у певній послідовності. Загальна товщина пирога становить 8-14 см, навантаження на перекриття – до 300 кг/кв. м.

Якщо основа – бетонна плита:

  • гідроізоляція;
  • демпферна стрічка за периметром;
  • утеплювач;
  • арматурна сітка;
  • труба водяної теплої підлоги;
  • стяжка.

Для гідроізоляції можна використовувати звичайну поліетиленову плівку або спеціальні матеріали. Демпферну стрічку роблять з нарізаних смужок теплоізоляції товщиною 1-2 см, або купують готовий варіант з самоклеючою основою.
Вибір утеплювача залежить від кількох факторів: регіон, матеріал основи. Наприклад, для підлог по грунту використовують і екструдований пінополістирол товщиною не менше 5 см (оптимально 10), а якщо під підлогою першого поверху знаходиться теплий цоколь, то можна застосовувати тонші варіанти від 3 см.

Головне призначення утеплювача – направити тепло від підігріву вгору і не допустити великих втрат.

У разі, якщо основа — підлога по ґрунту:

  • насипний ґрунт 15 см;
  • щебінь 10 см;
  • пісок 5 см;
  • чорнове стягування;
  • гідроізоляція;
  • демпферна стрічка за периметром;
  • екструдований пінополістирол не менше 5 см;
  • армована стяжка із теплоносіями.

Підготовчі шари під чорнову стяжку важливо ретельно пошарово утрамбовувати. При щільному утрамбуванні основи та використанні екструдованого пінополістиролу робити чорнову стяжку буде не обов’язково.

Монтаж теплої підлоги

Допустимо, гарна основа вже підготовлена: рівна бетонна плита або засипний шар без сильних перепадів. Перепади не повинні перевищувати 7 мм під час перевірки двометровою рейкою. Якщо є нерівності, їх можна засипати піском.

Гідроізоляція

Хтось укладає гідроізоляцію під низ утеплювача, хтось, навпаки, нагору, а деякі використовують там і там.
Якщо використовується екструдований пінополістирол, він практично не потребує гідроізоляції, тому її положення не таке критично. Але вона не дасть цементному молочку проникнути між швів утеплювача і піти в плиту і додатково стримуватиме вологу знизу.
Якщо закріпити її на низ утеплювача, то кріпити труби на теплу підлогу можна до утеплювача. Якщо гідроізоляцію стелять нагору, то для кріплення труб знадобиться укладання монтажної сітки.

Укладаємо гідроізоляцію з нахлестом на стіни на 20 см і один на одного. Стики склеюємо скотчем для герметизації.

Демпферна стрічка

Якщо куплено готову стрічку – просто приклеюємо її по периметру. Вона зазвичай має товщину 5-8 мм і висоту 10-15 см. Висота повинна бути вищою за рівень заливки, надлишки обрізають ножем. Якщо стрічка зроблена своїми руками, то обов’язково приклеїти або прикрутити її шурупами до стіни.

Лінійне розширення бетону становить 0,5 мм за кожен метр при нагріванні до 40°С.

Утеплювач

Листовий утеплювач для теплої водяної підлоги укладають зі зміщенням стиків, щоб він був щільно пов’язаний.

Армування

Перший шар арматурної сітки зазвичай укладають на утеплювач і використовують як основу для кріплення контурів і рівномірного розподілу тепла по поверхні. Між собою сітки пов’язують дротом. До сітки на нейлонові хомути кріплять труби.

Діаметр прутків сітки становить 4-5 мм, а розмір комірки – залежно від кроку укладання труб для зручного кріплення.

Крім того, обов’язково укладати армування поверх труб, тому навіть при використанні сітки знизу вона не дасть майже ніякого ефекту, якщо лежатиме на самому дні. Або під час заливки ставити сітку на підставки, створюючи зазор.

Методи фіксації труб

Водяну теплу підлогу можна укласти декількома способами, перерахуємо їх.

  • Стягуючий хомут із поліаміду. Використовують для швидкого кріплення труб до монтажної сітки. Витрата приблизно 2 штуки на 1 м.
  • Кріпильний дріт зі сталі. Також використовують для монтажу до сітки, витрата така сама.
  • Степлер та фіксатори. Підходить для швидкої фіксації труб до теплоізоляції. Витрата фіксаторів становить 2 штуки на 1 метр.
  • Фіксуючий трак. Є U-подібною планкою з ПВХ, яка служить основою для укладання в неї труб 16 або 20 мм. Жорстко кріпиться до підлоги.
  • Мати для теплої водяної підлоги з полістиролу. Серед канавок між стовпчиків укладається труба.
  • Розподільна алюмінієва пластина. Використовується при монтажі дерев’яної підлоги, відображає і рівномірно розподіляє тепло по поверхні.

 

Застосування різного виду кріплення труб

Укладання труб

Труби укладають з відступом від стін 15-20 см. Кожен контур дуже бажано робити з єдиної труби без зварювання, а їх довжина не повинна бути більше 100 м. Крок між трубами біля стін становить 10 см, ближче до центру – 15 см.

Схема укладання теплої підлоги буває різною, наприклад, спіраллю чи змійкою. У зовнішніх стін намагаються зробити крок укладання частіше або провести контур від подачі поруч із холодними стінами. Приклад схеми для посиленого підігріву зовнішніх стін показаний на фото, такий варіант краще використовувати в холодних регіонах:

В інших випадках зазвичай укладають контури спіраллю (равликом), це універсальний варіант.

У місцях з великим скупченням труб, щоб уникнути перегріву поверхні, частину з них закривають теплоізоляційною трубкою.

Металопластик 16 мм та 20 мм легко загинати вручну, без використання спеціальних інструментів. Щоб рівно загнути труби кутом маленького радіусу і при цьому не дати їй тріснути, кути загинають у кілька заходів (перехоплення руки).
На кут 90 ° знадобиться приблизно 5-6 перехоплень. Це означає, що спочатку, упираючись великими пальцями, роблять невеликий загин, потім трохи зміщують руки у бік вигину і повторюють дії.

Неприпустима наявність зламів на трубах у місцях різких поворотів.

Поліпропіленові труби гнути набагато важче, бо вони пружинять. Тому для вигину їх нагрівають або роблять зварювання з використанням спеціальних фітингів , але у випадку з теплою підлогою просто кріплять до сітки, роблячи вигини менш різкими.

Монтаж водяної теплої підлоги починають з підключення першого кінця труби до розподільного колектора, і після укладання кімнати відразу підключають обратку (другий кінець).

Підключення контурів

Найчастіше контури підключають через розподільний вузол. Він несе кілька функцій: підвищення тиску в системі, регулювання температури, рівномірне подання в кілька контурів, комбінування разом з радіаторами.

Є безліч схем підключення до котла, про які ми писали у статті про насосно-змішувальні вузли : з ручним регулюванням, з погодною автоматикою та авторегулюванням за допомогою сервоприводів та датчиків.

Фітінг євроконус

Труби підключають до колектора за допомогою затискних фітингів «євроконус».

Опресування

Коли ви закінчите установку всіх контурів, обов’язково провести пневматичні випробування системи на герметичність. Для цього за допомогою компресора проводиться опресування. Для випробувань підійде невеликий побутовий компресор із тиском понад 6 бар. Тиск у системі доводять до 4 бар та залишають його на весь час, до запуску системи.

Оскільки молекули повітря набагато менші від молекул води, вдасться виявити навіть невелику розгерметизацію. До того ж вода може замерзнути, якщо не встигнути підключити опалення, а з повітрям нічого не стане.

Стяжка теплої підлоги

Заливка стяжки проводиться тільки після монтажу всіх контурів та гідравлічних випробувань. Рекомендується використовувати бетон не нижче М-300 (B-22,5) із щебенем фракцією 5-20 мм. Мінімальна товщина 3 см над трубою робиться не тільки для отримання необхідної міцності, але і для рівномірного розподілу тепла по поверхні. Вага 1 кв. м стяжки при товщині 5 см становить до 125 кг.

При товщині стяжки понад 15 см або за високих навантажень потрібен додатковий розрахунок теплового режиму.

При збільшенні товщини стяжки потрібно більше часу для її нагрівання до певної температури після включення, а також збільшується інерційність системи. Чим нижче теплопровідність стяжки, тим вище потрібно робити температуру теплоносія.

Деформаційні шви

Деформаційні зазори

Приклади поділу великого приміщення на зони

Відсутність або неправильне положення температурних проміжків є найчастішою причиною руйнування стяжки.

Усадочні шви роблять у таких випадках:

  • приміщення має площу понад 30 кв. м.;
  • стіни мають довжину понад 8 м;
  • довжина та ширина кімнати різняться більш ніж у 2 рази;
  • над деформаційними швами конструкцій;
  • приміщення має занадто згинальну форму.

Для цього по периметру швів укладають демпферну стрічку. На місці шва арматурна сітка має бути розділена. Деформаційний зазор повинен бути в основі товщиною 10 мм. Верхню частину обробляють герметиком. Якщо приміщення має нестандартну форму, його потрібно розбивати на простіші елементи прямокутної або квадратної форми.


Якщо труби проходять через деформаційні шви у стяжці, у цих місцях їх прокладають у гофрованій трубі, по 30 см гофри в кожну сторону (відповідно до СП 41-102-98 – 50 см з кожного боку). Рекомендується не розділяти один контур деформаційними швами, через нього повинні проходити труби подачі та обратки.укладання труб через деформаційні шви

Правильне проходження контурів через технологічні шви

При укладанні плитки на деформаційні шви підвищується можливість її відклеювання через різне розширення суміжних плит. Щоб уникнути цього, першу частину укладають на клей, а друга частина кріпиться на еластичний герметик.

Для додаткового розподілу можна використовувати деформаційні шви неповного профілю. Їх роблять за допомогою кельми, на 1/3 товщини. Після застигання бетону їх також закладають герметиком. Якщо через них проходять труби, вони також захищаються гофрою.

Тріщини на стяжці

Досить часте явище – поява на стяжці тріщин після висихання. Це може спровокувати цілу низку причин:

  • низька щільність утеплювача;
  • погане ущільнення розчину;
  • відсутність пластифікаторів;
  • надто велика товщина стяжки;
  • відсутність усаджувальних швів;
  • надто швидке висихання бетону;
  • неправильні пропорції розчину.

Уникнути їх дуже просто:

  • утеплювач слід використовувати щільністю вище 35-40 кг/м3;
  • розчин стяжки повинен бути пластичним при укладанні та з додаванням фібри та пластифікатора;
  • у великих кімнатах потрібно робити усадочні шви (див. нижче);
  • також не можна давати бетону швидко схопитися, для цього його накривають поліетиленовою плівкою наступного дня (на тиждень).

Розчин для стяжки

Для теплої підлоги обов’язково використовувати пластифікатор, для підвищення еластичності та міцності бетону. Але застосовувати потрібно спеціальні види пластифікаторів для теплої підлоги.

Без наявності досвіду зробити цементно-піщану стяжку для теплої підлоги без щебеню/гравію не вийде, і правильна марочна ЦПС коштуватиме дорожче за заводський бетон. Тому, щоб уникнути тріщин через порушення складу розчину, заливають саме бетон із щебенем.

Розчин М-300 з цементу марки М-400, митого піску та щебеню виробляється за такими пропорціями.

  • Масовий склад Ц: П: Щ (кг) = 1: 1,9: 3,7.
  • Об’ємний склад на 10 літрів цементу П: Щ(л) = 17:32.
  • З 10 літрів цементу вийде 41 л розчину.
  • Об’ємна вага такого бетону М300 становитиме 2300-2500 кг/м3 (важкі бетони)

Також є ще й інший варіант із використанням гранітного відсіву замість піску, для його приготування використані такі елементи:

  • 2 цебра щебеню фракцією 5-20 мм;
  • вода 7-8 літрів;
  • суперпластифікатор СП1 400 мл розчину (1,8 л порошку розбавляється у 5 літрах гарячої води);
  • 1 відро цементу;
  • 3-4 відра гранітного відсіву фракцією 0-5 мм;
  • обсяг відра – 12 літрів.

Якісний бетон не повинен виділяти воду при укладанні (розшаровуватись). Якщо все зроблено правильно і температура повітря 20 ° С, він повинен початися схоплюватися через 4 години, а через 12 годин не залишатиме слідів від підборів.

Через 3 дні після заливки стяжка набере половину своєї міцності, а повністю застигне тільки через 28 днів. Не рекомендується вмикати систему підігріву до цього моменту.

Монтаж на дерев’яну підлогу

Дерево не так ефективно проводить тепло, на відміну від бетону, але монтаж на нього також можна здійснити. Для цього використовують розподільні пластини із алюмінію. Труби укладають у дерев’яні пази, зроблені шляхом кріплення заздалегідь підготовлених дощок.

Для монтажу лінолеуму, ковроліну та інших матеріалів, що вимагають рівної поверхні, над трубами укладається шар, що вирівнює з ДСП, фанери або ГВЛ. Якщо в якості фінішного покриття використовуватиметься паркет або ламінат, конструкція теплої підлоги може бути трохи спрощена, без застосування шару, що вирівнює.

При виборі фанери та ДСП переконайтеся в тому, що вони мають санітарно-гігієнічні та термомеханічні показники, що дозволяють використовувати їх разом із теплою підлогою.

Ціни на водяну теплу підлогу

Ціна на теплу підлогу водяна формується з кількох складових:

  • вартість матеріалів (труби, ізоляція, кріплення тощо);
  • вартість насосно-змішувального вузла та колектора;
  • роботи з вирівнювання основи та заливання верхнього шару стяжки;
  • вартість монтажу теплої підлоги.

В середньому ціна водяної теплої підлоги при монтажі «під ключ» разом з усіма матеріалами та роботою коштуватиме приблизно 1500-3000 руб. за 1 кв. м.

Нижче представлений зразковий кошторис на будинок 100 кв. м., але ціни на водяну теплу підлогу сильно залежать від регіону, тому найкраще вбити туди свої дані і зробити самостійний розрахунок. Тут не враховані витрати на монтаж та придбання радіаторів, котла, фінішне покриття та стяжку.

Кошторис на монтаж системи водяної теплої підлоги 1 поверху.
найменування матеріалу Од. змін. Кількість Ціна Сума
1 Екструдований пінополістирол 5 см м2 96 227 21792
2 Монтажна сітка 150*150*4 м2 106 30 3180
3 Поліетиленова плівка 250 мк м2 105 40 4200
4 Труба металопластикова 16 мм м. п. 700 39 27300
5 Демпферна стрічка із підкладки м2 30 50 1500
6 Колектор Valtec 1″, 7 x 3/4″, “євроконус” шт. 2 1600 3200
7 Фітинг підключення до колектора (Євроконус) 16х2 мм шт. 14 115 1610
8 Насосно-змішувальний вузол шт. 1 14500 14500
9 Дюбелі та саморізи шт. 300 1,5 450
10 Монтажна стрічка м. п. 50 11 550
11 Інші комплектуючі для теплої водяної підлоги поз 1 0 0
  Усього за матеріалами       78282
  Найменування робіт Од. змін. Кількість Ціна Сума
1 Чорнова стяжка м2 96 60 5760
2 Монтаж демпферної стрічки м. п. 160 60 9600
3 Укладання гідроізоляції м2 100 60 6000
4 Укладання монтажної сітки м2 110 150 16500
5 Монтаж труб м2 96 300 28800
6 Опресування системи м2 96 20 1920
  Усього по роботах       68580
 
1 Усього за матеріалами       78282
2 Усього по роботах       68580
3 Усього       146862
  Накладні транспортні витрати     10% 14686
  Усього за кошторисом монтаж системи водяної теплої підлоги 1 пов.       161548

Монтаж теплої водяної підлоги показаний на відео:

https://www.youtube.com/watch?v=mAzaVhS0wgU

Вам може сподобатися…